Клуб автолюбителів (8)
РІДИНА в шині
З’ясувалося, що у нашого питання є досить цікава передісторія. У 30-ті роки автомобілізація прийшла і в середньоазіатські республіки. Однак багатошарові діагональні шини тих років не витримували великої спеки і під час їзди лопалися від перегріву. Умільці знайшли вихід: якщо в камеру влити трохи води, то можна їздити набагато впевненіше.
Містики тут ніякої ні — просто вода сприяє відведенню теплі від протектора до металевого диска, хоча, ймовірно, не всі тоді розуміли це правильно. І не виключено, що смутні спогади про цю історію, вже відірвані від колишньої конкретики, нині послужили поштовхом для думки про «гідравлічної балансуванню».
Але звернемося до суті справи. Дисбаланс, або, простіше кажучи, неврівноваженість колеса щодо осі, викликається кількома причинами. Розглянемо ті їх них, які надають найбільш помітний вплив.
Почнемо не з шини, а з диска. Зрозуміло, що обід, на якому сидить шина, при обертанні колеса не повинен мати жодного биття в напрямку, перпендикулярному осі обертання (радіальне биття). У дійсності ж так не буває. При виготовленні диска допускають биття полиць не більше 1 мм, а в експлуатації полки часто б’ють набагато більше.
Але навіть «штатний» міліметр за інших ідеальних умовах викликає досить великий дисбаланс (500-800 г см). Цей фактор треба назвати самим серйозним, оскільки ексцентричним стає все колесо, вся його маса.
У свою чергу, бігова доріжка протектору НЕ повинна мати биття щодо бортів покришки (допускається не більше 1 мм). Якщо ж вона б’є, то це значить, що висоті перерізу покришки в різних місцях неоднакова, іншими словами — протектор з усіма лежачими під ним шарами має радіальний зсув. Обставина істотна, оскільки саме а цій частині покришки зосереджена велика частина її маси.