Чи правда, що «Сітроен» пропонував свою модель АЗЛК? (9) «Відштовхнувшись ногою від Уралу». Поїхали. Уявіть собі трасу Москва — Челябінськ: в атласі вона і то здається ширше, ніж насправді.
Ранок у розпалі. Далекобійники вивели на трасу свої КамАЗи — дорога відразу стала ще вже. Наздоганяю колону. Швидкість 20 кілометрів на годину. Йдемо так хвилин десять.
Прудкі «дев’ятки»Норовлять пролізти в голову колони — деяким вдається, інших« ставлять на місце », то й справа спалахуючи фарами, зустрічні водії. Ще хвилина-друга — почнеться такий «вищий пілотаж» … Треба від цієї компанії йти. Включаю дальнє світло, покажчик повороту і обережно виходжу … на узбіччя.
Обстановка спокійна, але мату в горлі тісно! Думка, що їхав попереду автопоїзд прийме вправо, змушує поквапитися. Ось і голова колони. Дивовижна країна!
Кому прийшло в голову в липні, в розпал робочого дня переганяти по трасі хлебоуборочний комбайн? Йду вперед, заспокоююся і даю собі слово: ніколи більше! Атаки по узбіччі на бездоріжжі і дурість людську закінчуються, треба думати, не завжди так, як сьогодні. Плакала по мені тоді чергу на рихтовку кузова на який-небудь СТО …