«Пішохідна зона »(частина 3) Основна їх завдання — узгодити інтереси жителів і автомобілістів в житлових районах міст. Фахівці класифікують ці зони за ступенем обмеження руху транспорту: чисто пішохідні (рух транспорту заборонено); зони з обмеженим рухом транспорту (дозволений проїзд окремих його видів) »тимчасово діючої зоні. Тут не можна обмежитися тільки установкою знаків, необхідно реорганізувати рух транспорту, створити мережу автостоянок, забезпечити транспортне обслуговування об’єктів, що знаходяться всередині пішохідної зони.
Скажімо, для вирішення останнього завдання слід на відстані 200-300 метрів оперезати зону кільцевими або проходять по дотичній вулицями, куди можна спрямувати транспортні потоки, за якими підвозять пасажирів. Якщо ж вто відстань перевищує 300 метрів, то доводиться пропускати транспорт в зону. Потім у їх кордонів повинні бути влаштовані зручні і місткі стоянки для автомобілів з розрахунку не менше 25 квадратних метрів на одну машину. Та й обслуговуючий транспорт не повинен в ідеалі їздити по пішохідній зоні, а використовувати по можливості двори, місцеві проїзди. Доводиться також переглядати деякі маршрути міського пасажирського транспорту, розташування його зупинок.
І все-таки соціологи за те, щоб в житлових районах обмежити автомобільну їзду, віддавши перевагу «немоторизовані» способи руху і надавши велику свободу пішоходам, літнім людям, велосипедистам.