Чи правда, що «Сітроен» пропонував свою модель АЗЛК? (19) ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ. Коли механіки Целль-Меліс дізналися, що за тиждень я відмахав пів-Європи і всього лише рік за кермом, сказали (дослівно): «Хлопець, сьогодні ввечері ми будемо пити твою горілку. Пам’ятай, що перший наш тост буде за мужність російського екіпажу «Москвича». — Ну, що ж! Ваше здоров’я, хлопці!
А екіпажу російського авто лора додому. І був проливний дощ під Дрезденом, коли йшов по автобану, поставивши ліве переднє колесо на розділову лінію — інших орієнтирів просто не було видно. І був на мене накладено штраф за перевищення швидкості в Рязанській області — розбалували за кордоном! Найстрашніше не це.
Як обухом по голові, б’є повернувся наша водійська «культура». Ось іде автопоїзд — швидко, але мені треба ще швидше, а він йде якраз посередині дороги. Хочу обігнати: миготливим світлом, тисну на сигнал — мене не чують. Мене не бачать. Зате я бачу усміхнене я дзеркалі обличчя водія тягача.
Де ти, Польща, з заасфальтованими узбіччями, де ти, люб’язність європейських водіїв? Дайте простому радянському «приватнику» можливість хоч раз з’їздити за кордон — зто буде справжньою школою водійської етики. Ми станемо їздити, не ризикуючи, навчимося поважати дорогу і тих, хто на ній поряд з тобою.